Марта Копилова - ресторанний PR-щик.  

Марто, розкажіть, будь ласка, як почалась Ваша PR-кар'єра?

Моя кар’єра ресторанного PR-щика почалася абсолютно випадково, завдяки друзям друзів. Я тривалий час працювала журналістом. Вибір був зумовлений отриманою освітою. Однак, якось друг привів мене на обід до рибного ресторану «Ікра» і познайомив з одним із власників. Саме в той час вони шукали людину, яка б зайняла посаду PR-менеджера. Тоді про специфіку ресторанного PR я мала тільки загальні уявлення. Та після імпровізованої співбесіди тривалістю в 40 хвилин я отримала цю роботу.

Якими саме  були Ваші обов’язки на новій посаді?

Ресторан «Ікра» завжди позиціонував і позиціонує себе, як місце найбільшого вибору найсвіжіших устриць. Основним обов’язком було підтримання зв’язку з ресторанною пресою. Це не було складно, бо тоді її було не так багато. Моя задача була познайомитися та здружитися з усіма ресторанними журналістами й постійно контактувати. Буквально це виглядало так: я писала смачні новини, робила розсилку і влаштовувала пресс-ланчі.

Чи можете пригадати найцікавіше завдання на цій посаді?

Це було закриття ресторану на три дні. «Ікра» має таку традицію: раз на рік-два змінювати інтер’єр. І важливо було правильно закрити ресторан на ці кілька ремонтних днів. Зважаючи на вдале розташування і саме приміщення ресторану (це майже скляний куб) я придумала зробити з «Ікри» картонну коробку для перевезення крихкого цінного багажу. Тоді ж народився мій перший слоган – «New face, new taste».

Якою була основна специфіка роботи в рибному ресторані «Ікра»?

Основна публіка була вже сформована. Мені залишалося тільки правильно її бавити. Безумовно, кожен ресторан працює над привабленням нових гостей. Але, як потім з’ясувалося, залучити нових відвідувачів значно легше, ніж розважати постійних - їх здивувати складніше. З часом прийшло розуміння, що окрім комунікації з пресою та гостями, варто дбати і про внутрішню комунікацію команди: з шеф-кухарем, бухгалтером, адміністраторами, офіціантами. У цьому сенсі ресторан схожий на театр, який починається з гардеробу.

Як далі розвивалася Ваша кар’єра ресторанного PR-щика?

З особистих причин у кар’єрі була пауза – півроку я прожила в Москві. Після повернення до Києва приїхала у заміський комплекс «Grand Admiral Club» до свого друга шеф-кухаря на обід, під час якого познайомилася з власницею і наступного ж дня вийшла на роботу. Спершу була PR-менеджером, потім PR-директором, а далі арт-директором. Починала одна, поступово почала збирати команду, очолила власний департамент. То був класний період: ми разом вчилися, разом вибудовували стратегії. Ми пішли щляхом різних спроб і помилок, набули власного досвіду - і це біло правильно! Знадобилося два роки щоденної понаднормової праці в режимі «24 х 7» (24 години на добу, 7 днів на тиждень) аби повністю змінити позиціонування клубу. Якщо раніше – це був закритий клуб з традиційною українською кухнею для заможних чоловіків та їхніх коханок, то сьогодні «Grand Admiral Club» – це найкраще місце для повноцінного сімейного відпочинку.


Марто, який з реалізованих проектів в «Grand Admiral Club» вважаєте найвдалішим?

Насправді таких було чимало. Зокрема, фестиваль дитячої творчості на асфальті «Каляки-Маляки». Це був перший захід, коли «Grand Admiral Club», ще не закріпивши за собою імідж сімейного клубу, зібрав 50 сімей-учасників. Ще одним з найяскравіших проектів згадується День Народження «Grand Admiral Club» (7 років) – то була розкішна італійська вечірка!

Можете виокремити основні особливості ресторанного PR?

PR – це вміння закохати людей у те, над чим ти працюєш. Безумовно, є певні схеми. Це як методики вивчення мови: різниця між французькою і англійською – велетенська, а методи вивчення – однакові: щодня повинен вивчати нові слова, займатися певну кількість часу. І якщо ти дотримуватимешся цієї методики – ти будеш знати мову. Так і з PR, особливо в ресторанним PR. Я абсолютно переконана, що всі люди люблять смачно їсти. Важливо навчитися відчувати, розуміти і любити свою аудиторію, своїх гостей, їхні смаки, вподобання, образ (саме образ, а не спосіб) життя – розпізнати їхні так звані ігри і зіграти у них. Досвід пізнання аудиторій був різним: рибний ресторан «Ікра», сімейний комплекс «Grand Admiral Club», сіті-кафе «7 Пятниц», ресторан-пивоварня «Пивная Дума», азіатський фаст-фуд «Індокитай» і ще багато інших фрілансових проектів. І скрізь були різні ігри.

Якою має бути людина, щоб працювати у вашій команді?

У першу чергу – віддана спільній справі. Людина, яка буде по-справжньому любити свою роботу і розуміти, що це потрібно їй, мені (бо вона в моїй команді), а головне тим людям, для кого вона це робить. Якщо людина готова до такої відданості, я готова працювати з нею, вчити її, вчитися разом із нею і продовжувати закохувати людей у те, що ми робимо.